[EN/UA] Ті, що історію пишуть / Those who write history

Всім привіт! Давно не знаходилося часу задля того щоб тут з'явитися. Ми переїхали, звісно не буду писати куди, але напрямок небезпечний. Зараз він напевно всюди небезпечний, цей напрямок де ідуть бої. Не знаю наскільки мені пощастило чи наскільки ні. Вчора коротко подзвонив мені мій товариш. Слідом за мною його теж мобілізували, різниця в якихось там пару днів. І він також як і я відбув трохи в учебці і теж поїхав на розформування, напрямок теж не мирний.

Можливо воно так і треба, але нам і по цей момент нічого не кажуть, куди, коли, що, як. Ми з хлопцями як сліпі коти, слухаємося командирів та намагаємося зберегти спокій від цієї невідомості. Воно і вірно, ніхто нічого не скаже, щоб не було біди. По факту нас на місці навчають, так би мовити натаскують. Умови нормальні, аби ще дощів не було, але ж то природа, від неї очікувати можна все.
Хлопці, фото яких я бачу в новинах, тутешні хлопці, герої! Це ті, хто пише зараз нову історію. Бо я ніколи не думав, що за якихось там пару хвилин життя може так швидко змінитися. А коли ми сюди їхали, саме це зі мною і сталося.

З дружиною спілкуюсь, зв'язок правда дуже поганий, але ми з нею вигадали свої знаки, які зрозумілі тільки нам. Головне хоча б раз на добу подати якусь ознаку, бо вона там стане сивою. Вчора розмовляли з хлопцями, у кожного свої позивні потроху з'являються, люди різні, з різних міст України, але цікаві. У кожного іноді бувають моменти ступору, мовчазність, кожен думаеш про щось своє. От про що ми однаково думаємо, так це про те, щоб все було добре у всіх. Незвично після комфорту та домашнього затишку зараз знаходиться у польових умовах, але ми повинні через це пройти. Головне ноги сухі, вже свято. Їжа гаряча, свіжа, смачна! А борщ який смачний, як вдома! Чи то мені так здалося. Коротше день настав, ніч пройшла спокійно і дякувати Богові. Економлю заряд на телефоні, іншим разом як буде можливість, ще розкажу те що можна, не прощаюсь.

Фото https://t.me/operativnoZSU

Hello everybody! For a long time there was no time to appear here. We have moved, of course I will not write where, but the direction is dangerous. Now it is certainly dangerous everywhere, this direction is where the battles are going. I don't know how lucky I am or how not. My friend called me briefly yesterday. He was also mobilized after me, the difference is a couple of days. And he, like me, spent some time in school and also went to disband, the direction is not peaceful either.

Perhaps it should be so, but we are still not told anything about where, when, what, how. The boys and I are like blind cats, obeying the commanders and trying to keep calm from this unknown. It is true, no one will say anything so that there is no trouble. In fact, they teach us on the spot, so to speak, they train us. The conditions are normal, if only there were no rains, but that's nature, you can expect everything from it.
The boys whose photos I see in the news are local boys, heroes! Because I never thought that life could change so quickly in a couple of minutes. And when we were going here, this is exactly what happened to me.

I communicate with my wife, the connection is really very bad, but she and I invented our own signs that are understandable only to us. The main thing is to give some sign at least once a day, because it will turn gray there. Yesterday we talked with the boys, each of them has their own callsigns, they are different people, from different cities of Ukraine, but interesting. Everyone sometimes has moments of stupor, silence, everyone thinks about something different. What we think about in the same way is that everything is good for everyone. It's unusual to be in the field now after the comforts and comforts of home, but we have to get through it. The main thing is that the feet are dry, it's already a holiday. Food is hot, fresh, delicious! And the borscht is so delicious, just like at home! Or so it seemed to me. In short, the day came, the night passed calmly and thanks be to God. I'm saving the charge on my phone, next time when I have the opportunity, I'll tell you what I can, I'm not saying goodbye.